Таттаветта (Tattvavetta) — तत्त्ववेत्ता

Таттаветта — це той, хто пізнав істину на власному досвіді; справжній знавець першоелементів Всесвіту та сутності буття. Це слово походить від «Таттва» (істина, принцип, реальність) та «Вета» (той, хто знає). Таттаветта — це не теоретик, який прочитав безліч книг, а майстер, чиє знання стало частиною його крові та дихання. Він бачить не лише зовнішні форми речей, а й ті фундаментальні сили, з яких витканий увесь світ.

Для Таттаветти немає таємниць у природі матерії та духу. Він розуміє закони, за якими розгортається життя, і бачить єдину нитку істини, що проходить крізь різноманіття форм. Таке глибоке знання приносить абсолютний спокій: той, хто пізнав суть (Таттву), більше не підвладний ілюзіям та страхам. Це стан майстерності, де людина стає вільною, бо її Вівека (розрізнення) досягла своєї мети — прямого бачення реальності такою, якою вона є. Бути Таттаветтою — означає бути живим втіленням мудрості, для якого кожен елемент Всесвіту є відкритим і зрозумілим.